Кажуть, що ми розуміємо, наскільки сильно когось любимо, тільки коли втрачаємо його. Але в моєму випадку все трапилося навпаки. Мій колишній чоловік був огидною людиною, яка ніколи не забувала згадати, яка я потворна і жирна. Через нього у мене з’явилося багато комплексів, я не могла сприймати себе як гарну, привабливу дівчину. І при цьому я любила чоловіка, точніше, думала, що любила. Я скоріше любила спогади, які в нас із ним були, але ніяк не його самого. Розлу чатися я не хотіла, хоча всі подруги в один голос мені казали, що це буде найкращим варіантом, що так мені буде спокійніше жити, що він паразит, який висмоктує з мене життя…
Та що там подруги? Навіть мама мене переконувала розлу чатися, але я все стояла на своєму. Адже мій чоловік навіть не приховував, що він мені зра джує… Він, навпаки, іноді порівнював мене з його kоханками, нахвалюючи їх та принижуючи мене на їхньому тлі. Я досі не розумію, як він довів мене до такої огиди до себе, щоб я не бачила своєї цінності, не усвідомлювала, яка я цікава особистість…
Після того, як одного дня я вже побачила його в ліжку з іншою жінкою, а він навіть нічого не сказав, побачивши мене, я просто зібрала всі свої речі і нарешті поїхала від нього. Мені було дуже пorано, я думала, що цей мій стан триватиме ще довго, але вже наступного дня я відчула полегшення, і зрозуміла, що мені давно треба було розлу читися з ним. Знаєте, трапляються випадки, коли відпустити легше, ніж тримати. Потрібно просто зібрати всі сили і зробити цей найскладніший крок. Знайте, що такої людини, як ви, у світі більше немає, не було і не буде. Цінуйте та любіть себе в першу чергу.