Ще до нашого заміжжя мені стало зрозуміло, що свекруха у мене та ще штучка. Зарозумілість у неї то ще. Я б ще розуміла, якби це чимось було обґрунтовано, але ні. Вона звичайнісінька домогосподарка, яка все життя прожила за рахунок чоловіка. При цьому вона вимагала від сина, щоб наречену він вибрав як мінімум професором наук. Я її відразу не влаштувала. Всього лише фотограф з середньостатистичної сім’ї. Хіба тоді я бути гідною її сина? Вона своєї зневаги не приховувала. Втім, її думка не грало ніякої ролі.
Семен досить самостійний, сам звик вирішувати питання, які стосуються його життя. Відразу після весілля ми переїхали на знімну квартиру. Жили спокійно. Чоловік працює програмістом, а у мене маленька, але досить успішна фотостудія. Я свою професію люблю, працюю з натхненням. Наше мирне життя затьмарювали візити батьків мого чоловіка. Скажу відразу, проти свекра я нічого проти не маю. Він чудовий чоловік, який прожив гідне життя. А ось свекруха під час кожного візиту вважала своїм святим обов’язком перевірити кожен кут в нашій квартири і висловити свою думку щодо того, як я веду господарство. Моє минуле день народження вирішено було відзначати вдома. Були запрошені батьки чоловіка, мої батьки і нечисленні друзі.
Свекруха мені в подарунок привезла свій старий, поношений светр, який, напевно, був свідком її молодості. Такого я від неї очікувала. Зрозуміло, мені було неприємно. Свекру теж було дуже ніяково, він потім мені сунув конверт з грошима і виба чився. Свій ювілей свекруха вирішила відзначити з розмахом в ресторані. Запросила всіх колишніх колег, родичів і друзів. Я вирішила відплатити їй тією ж монетою і подарувала в тому ж пакеті, що і вона, свої старі колготки. Свекор насилу стримував сміх. А ось свекруха просто сказилася. Потім чоловік їй вручив і справжній подарунок, але це не пом’якшило ситуацію. До моєї величезної радості, вона більше до нас не приходить і зі мною не спілкується.