Коли Степан і Світлана змінили житло, сусіди на новому місці їх практично відразу не злюбили. До їхнього переїзду життя великої багатоповерхівки було мирним і спокійним. Але нова сім’я виявилася досить проблемною. Сварки подружжя було чутно всьому під’їзду. Степан і Світлана дуже часто лая лися, кілька разів дружина навіть виганяла Степана з хати. Той мав проблеми із алкоrолем. Варто було йому напитися, як він втрачав розум, починав лаятись, влаштовувати сварки на рівному місці, піднімати руку на дружину. У сім’ї ріс Ілля. На момент переїзду йому було шість років. Обстановка у ній його сильно зачіпала і напружувала.
Йому не подобалося, що мама та тато постійно лаються. Він вважав за краще тікати в під’їзд або на подвір’я і чекати, коли черговий скандал закінчиться, щоб повернутися додому. Якось його в під’їзді застала сусідка згори. Антоніна Михайлівна жила зовсім одна. З чоловіком вона давно розлу чилася через його зра ду, а дітей у неї немає. Самотність прикрашала лише любов до професії. Антоніна була піаністкою. Вона давала приватні уроки. Їй було шкода хлопчика, тому дозволила йому приходити до неї, коли той захоче. Ілля почав часто бувати у неї. Він тихо сидів і слухав, як грає жінка. Іноді просто малював. Він сам приносив із собою ручку та зошитовий лист. Щось у його малюнках було таке, що зачепило жінку.
Згодом вона купила йому альбом та фарби. Батькам Ілля був практично байдужим. Вони були надто зайняті з’ясуванням стосунків. У школі талант хлопчика теж незабаром помітили і почали відправляти його малюнки на будь-які конкурси, де часто займав призові місця. Антоніна Михайлівна його дуже підтримувала, а рідні батьки навіть не знали про його успіхи, вони не мали для них жодного значення. Згодом мати Іллі теж почала прикладатися до пляшки, що ще більше погіршило становище. Хлопчик точно нічого б не досяг, якби його фінансово і морально не підтримувала сусідка зверху. Він став дуже вдалим художником. Іноді чужі люди стають ріднішими, ніж родичі.