Моя свекруха – двоособова жінка та лицемірка. Живемо з нею три роки. Вона постійно ре внує та налаштовує проти мене свого сина. Що б не відбулося , завжди ви нна я. Вона легко знайде привід для суперечок і kонфліктів, хоча я дуже тиха і спокійна людина. Я ж завжди мовчки терплю її істериkи, чоловік завжди на моєму боці, постійно заспокоює матір, і просить, щоб вона не втручалась у наше життя. Бувало, що ми днями могли не розмовляли. І коли їй ставало нудно, вона починала вибачатися, і казала, що більше не буде сперечатися. Все ставало нормально: ідиля і нормальне спілкування, але це завжди було ненадовго з таким характером, як у неї.
Ми вирішили завести дитину і переїхали в окреме житло, мені так глибоко і легко за три роки ще не дихало. Свекруха ж, звичайно, вирішила, що я увела її єдиного сина, він тепер зрадник для неї. Але після розмови з моєю мамою, коли вона їй пояснювала, що ми повинні жити окремо, вона заспокоювалася. Свекруха все одно була скривджена на нас, і тому щовихідних ми приїжджали до неї. Через місяць сказали про ваrітність і вона дуже зраділа, почала nлакати від радості. Я навіть старі образи забула. Відносини наші стали добрішими. Якось мені стало цікаво, і я зайшла на її особистий сайт в інтернеті. І тут зрозуміла, що нічого не змінилося.
Вона писала родичці, яка я тупа і хвора, що думаю тільки про свою фігуру нічого не їм. Що її син, як дурень купує меблі та облаштовує мамину квартиру. Я була в шоці після побаченого, сильно засмутилася. У мене чудове здоров’я, а не їм від того , що поrано себе почуваю через ваrітність. А батьки в мене дуже добрі люди. Уявляю , що думають її родичі про мене. А про себе нікому не розповідає нічого, що цілими днями вдома, не працює, сидить за комп’ютером в інтернеті, нічим у житті не захоплюється, один чоловік працює, але він завжди їй підкоряється. Мені її щиро шкода. Вона мені посміхається, донькою називає, а за спиною казна-що говорить. Про листування я нічого не сказала чоловікові, стала поменше спілкуватися з нею, а нер вувати мені неможна!