Ніколи не очікувала, що у свої сорок залишуся без сім’ї, роботи і грошей. Я все втратила — і в цьому ви нен чоловік. В молодості я була дівчиною вільною. Нічні гулянки з друзями, веселі вихідні в хорошій компанії, а в будні навчання. Але коли я зустріла свого благовірного, сильно змінилася: більше ніяких друзів, спілкування з ними — і все з-за хлопця. Якщо йому хтось не подобався, він потихеньку налаштував мене проти нього. Загалом, одного разу я задумалася і помітила, що друзів у мене більше немає. Незабаром я вийшла заміж за коханого — і через рік народила первістка.
До цього у мене була високооплачувана робота в престижному офісі. Але чоловікові робота не подобалася, і взагалі, він був проти, щоб його дружина працювала, мовляв, краще сиди вдома, готуй борщі з салатом, а я буду утримувати тебе. Так у мене зовсім нічого не залишилося, крім брудних тарілок і пелюшок. Після роботи чоловіка завжди чекали затишок, гаряча їжа і чисті діти. Так і прожили разом у цьому шлюбі п’ятнадцять років. Але місяць тому чоловік заявив, що закохався в іншу і хоче розлу читися. На наступний день він зібрав речі і пішов.
Я залишилася одна з дітьми, зі своїми проблемами; не знаю, як жити далі, на які гроші. Коли я поговорила на цю тему з колишнім, він сказав, що все буде по закону. Єдине, що залишиться мені після розлу чення, це половина будинку, де ми з його дітьми живемо. Аліменти він теж буде платити за законом, але хіба цього вистачить, щоб утримувати двох дітей і себе? Думаю, самій вийти на роботу, але ж я нічого не вмію, окрім виховання і прибирання, а моя освіта давно застаріла. Сиджу і зви нувачую чоловіка: навіщо ж він позбавив мене всього, а зараз і сам пішов?