Я завжди ставилася до Іри як своєї рідної сестри, довіряла їй всі свої секрети, але вона не особливо відповідала взаємністю. Як тільки я закінчила навчання, одразу знайшла роботу за фахом, а ось Іра ніяк не могла влаштуватися за фахом. Вона завжди казала, що мені просто пощастило, а ось їй у житті не щастить, і навіть особистий бік її не клеївся. Я ж одразу вийшла заміж за хорошого хлопця, який мене дуже любив, дбав про мене.
Максим, побачивши один раз подругу, сказав мені, що йому вона не сподобалася: видно, що вона зі мною не товаришує, а просто використовує мене; я ж наполягала на тому, що Іра дуже хороша, просто їй не так пощастило, як мені. Наше спілкування звелося до мінімуму, але все одно ми у свята зустрічалися; незважаючи на те, що у нас було туго з грошима, все одно я намагалася дарувати їй дорогі подарунки. І ось, одного прекрасного дня, вона покликала мене на весілля; я була дуже рада за неї: хлопець був забезпеченим, потім у них народилося прекрасне маля.
Якось прийшли вони до нас у гості, я повела її у ванну, щоб вона вмилася; тут подруга спитала, чому я користуюся таким дешевим шампунем. Я нічого не сказала у відповідь на все це, але мені стало неприємно, а за столом вона сказала, що якби знала, як поrано ми живемо, то купила б дітям смачні цукерки. Чоловік, побачивши мене засмучену, вказав гостям на двері, сказав, що багатіям не місце у нашому бі дному домі. І ось вона пішла і більше ми не спілкувалися; я зрозуміла, що вона завжди шукала привід, щоб уколоти мене.