Коли Люба народилася, то обидві бабусі приїхали на виписку матері з полоrового будинку. Потім кілька днів приходили в гості та зникли. Матері доводилося самій вчитися доглядати дитину. Батько Люби багато працював, не встигав допомагати дружині, так Люба й росла. Коли Люба постаршала і вже стала ходити в садок, то обидві бабусі приїхали до неї на день народження. Любі так сподобався приїзд бабусь, з ними було весело.
Вони пекли смачні пироги, ходили разом до парку, на ніч бабусі розповідали казки. Але потім обидві знову зникли. А далі з’явилися двоюрідні брати і сестри, тож про Любу якось забули. При цьому обидві бабусі жили в одному селі і були добрими подругами. Але жодній на думку не спало, що старшій онучці теж треба час приділяти. Все літо батьки працювали, а Люба сиділа вдома, лише вечорами виходила на дитячий майданчик.
І тут їй захотілося поїхати до села до бабусь у гості. Мама ледве приховувала обличчя обра зи, адже доньку ніхто не запрошував. Адже двоюрідні братися і сестри Люби проводили у бабусь усі вихідні. Батьки Люби не розуміли, чому бабусі так ігнорують їхню дитину. Але у результаті накопичили гроші та відвезли доньку на море.
Так у Люби пройшло все дитинство, вона навіть забула, як виглядають її бабусі. А ті й не згадували про онучку. А коли Любі виповнилося 14 років, то обидві різко згадали, тільки вже було пізно. Люба сприймала їх не як рідних бабусь, а як чужих тітоньок. Мама Люби так і сказала: -Другий шанс у вас буде, коли у Люби її діти з’являться, може, правнукам більше уваги приділіть.