Микола повернувся з місячного робочого відрядження додому. Там, у трикімнатній квартирі на нього чекала дружина та старенька мама. Раніше вона жила у селі. Після того як син одружився, він запропонував матері продати їхній будинок у селі і куnити квартиру в місті на них усіх. Після довгих тижнів умовлянь мати погодилася. Переїхала Ольга до сина і все начебто було добре. Мати готувала, пиріжки пекла, прибирала, коли невістка не встигала. Ділили побут та горя не знали. Так думав Микола. – Привіт, kохана! – Микола поцілував дружину і міцно обійняв. – А мама де? – спитав стурбовано чоловік. – Вона у санаторії! Не хвилю йся… Але минав тиждень за тижнем, а мати все ще не дзвонила. Миколу це насторожило ще більше.
Тим більше, що на його дзвінки вона теж не відповідала. Тоді він не стримався і прямо спитав дружину. – Де моя мати? Ти казала, що вона у санаторію, чому вона навіть трубки не бере? – Дорогий, ти не панікуй! Але я не знаю, де твоя мати! – Як це не знаєш? – Вигукнув той. – Ви жили разом, куди вона пішла? І чому її документи тут? Що відбувається? – Я не могла більше її доглядати! Це важко! У мене і так своїх справ по горло. Я просто сказала їй, що нам без неї краще жилося б. Більше я її не бачила! – сказала дружина. Цілий вечір чоловік їздив машиною в пошуках матері.
Але її ніде не було. Він був усюди, де вона могла бути, зателефонував у лікарні – нічого. Проїжджаючи повз місцевий парк, він помітив знайомий силует. – Мама? – Він кинувся до бабусі, що сидить на лавці. Жінка обернулася, і він побачив, що її очі сповнені слі з. – Синку! Боже! – І кинулася обіймати сина. – Що ти тут робиш, що сталося? Я клянусь тобі, що нічого не знав! Їдьмо додому! На заправці він куnив для мами гарячий чай, печиво і зателефонував дружині, спокійним голосом промовив: – Я за 20 хвилин буду вдома. У тебе є стільки ж часу, щоб зібрати всі свої речі і піти!