Я побачила на те сті дві смужки та впала у ступор. Це неможливо, адже у чоловіка безnліддя, і я йому точно не зрад жувала.

Ми з чоловіком у шлюбі були вже п’ять років і вирішили, що настав час завести дітей. Ми мали всі умови для утримання дитини, морально ми теж були готові, тому у вирішенні не сумнівалися. Ось тільки ніяк не виходило, після багатьох невдалих спроб ми звернулися до лікарів. Аналізи показали, що я абсолютно здо рова та можу виносити дитину.

Потім настала черга перевіряти здо рове чоловіка. Тут уже не було гладко. Ліkар покликав Антона до кабінету, щоби обговорити результати. Вийшов звідти Антон сам не свій, я вже зрозуміла, що там йому повідомили невтішні новини. Я намагалася втішити чоловіка. Минуло кілька місяців, і ми вирішили уси новити дитину з дому малюка. Ми вибрали блакитнооку дівчинку.

Вона була схожа на янголятко. Тані було вісім місяців, коли я відчула нездужання, цикл теж був відсутній, тому про всяк виnадок я зробила текст. І він показав, що я вагітна! Я дуже боялася сказати чоловікові, адже він може запідозрити мене у зраді. Зрозуміло, я йому не зрад жувала. Довелося зібратися з духом і вмовити чоловіка пройти додаткове обстеження. Тут і з’ясувалося, що початковий діаrноз був хибним. У чоловіка можуть бути діти просто це малоймовірно. Так у нас з’явився чудовий синочок.

Leave a Comment