Ця історія сталася 10 років тому. На той час мені було 29 років, а дружині – 25. Ми обидва працювали та виховували маленьку дочку. Того дня я був дуже втом лений і ролодний; приїхавши додому, я побачив стом лену дружину, яка грала з дитиною. Я пішов на кухню, чекаючи на смачну вечерю, проте мене чекало розча рування — дружина сказала, що вона дуже втом лена і немає сил готувати. Я розлю тився — дружина теж за словом у кишеню не полізла.
Я почав звину вачувати її у всьому; моя дочка почала нлакати, але мене це не зунинило. Вона підбігла до моєї дружини і почала її обіймати. Щоб заснокоїтись, я пішов на кухню і сів на стілець. Згодом занлакана дружина поклала дитину спати і прийшла на кухню; я знову закинів, але дружина мовчки підійшла до холодильника, взяла йогурт і сказала: — Подумай, чи хотів би ти такого чоловіка для своєї дочки?
Спочатку я пропустив ці слова повз вуха. Лягаючи спати на диван, я замислився. І справді, моя принцеса заслуговує тільки на ідеальні стосунки, нехай їй буде 20 років, 30, 40, але для мене це буде все та ж маленька дівчинка. Я не хотів би такої долі для своєї доньки, щоб вона так часто нлакала, вислуховуючи закиди чоловіка через відсутність вечері чи бру дного посуду. Вже наступного ранку я приготував сніданок і виба чився у дружини. З того часу у нас більше не було сер йозних сварок; це питання на все життя засів у моїй голові.