Мої свати купили дачу на нашому районі. Треба радіти, але щось мене турбувало. Син одружився чотири роки тому. Свати типові люди, хоча говорили речі, які змушували завмирати. Ми рідко бачилися. Ця ділянка, яку вони придбали, порожня і вся заросла. Тому вони купили її за низькою ціною. — У нас ніколи раніше не було дачі, тому ми звернемося за порадою до знавців, — хихикнула сваха, стиснувши лікоть мого чоловіка. Ми не проти порадити чи допомогти. Але якби ми знали, що з цього вийде, не брали б участі. Свати завжди шукали поради, але ніколи її не застосовували.
Все свати записували, а потім зробили по-своєму. Навіть скаржилися, що ми дали їм погану пораду. За нашої відсутності вони відвідували нашу ділянку. Їм хочеться набрати води або похитати на гойдалках онука. Це не проблема, але наші ягоди та овочі почали виснажуватися, постало питання про те, чому ми повинні ділитися. Коли я приїхала, не висіло жодного червоного фрукта. – Вам не потрібно шукати. Я вчора їх зібрала, коли онук приїжджав, — заявила сваха. Я чемно сказала, що так не робиться. Я не хотіла сkандалити, але мовчки проковтнути це не етично.
Проте ця тема була зам’ята. Свати продовжили лізти на наш город. Приємно — приїхавши на дачу, ти знаєш, що на тебе чекають свіжі овочі та ягоди, але все вже зібрано. Чоловік був готовий серйозно сваритися. Чи можна взяти, навіть не спитавши дозволу? Але я зупинила його. Вони скаржатимуться дочці. А вона почне претензії подавати чоловіку. Цього року ми з чоловіком саджаємо рослини, зводимо теплиці, а свати були лише один раз – смажили шашлики. Схоже, вони розраховують знову їсти з нашого городу. Якщо це станеться, ми продамо дачу і купимо в іншому місці, подалі від такої рідні.