Катерина була єдиною дочкою в сім’ї, мала двох старших братів. Батько єдину доню любив. Батьки її по коханні одружилися, тож родина у них була дуже щаслива. Такі рідко трапляються. Щовечора батько приносив дітям гостинці, вони радісно бігли йому назустріч. Мама Юлія була дуже турботливою, лагідною та ніжною жінкою. Але коли Каті було всього вісім, мати злягла і швидко згасла. Так Владислав став удівцем. Тяжко він переживав втрату коханої дружини, сил йому надавали лише діти, які дивилися на нього з надією. Незабаром чоловік зрозумів, що один із господарством не справляється. До того ж він весь день на роботі, а в будинку відчувалася гостра нестача жіночої руки.
Так він привів у дім Олену, яка вже мала сина від першого шлюбу. Діти були трохи приголомшені, коли батько попросив називати незнайому жінку мамою. Незабаром і для Каті, і для її братів стало очевидним, що Олена ніколи їм мати не замінить. Вона погано з ними не поводилася, але й не любила. Катя рано пішла працювати на ферму. Їй тоді було сімнадцять років. Там вона й познайомилась із Іваном. Це була симпатія з першого погляду, яка переросла у кохання. А потім хлопця забрали до армії. Спочатку вони активно переписувалися, але потім хлопця захопили армійські справи.
Писати став він дедалі рідше. Саме в цей час за Катею став доглядати Вадим. Хлопець був наполегливий, до того ж забезпечений. Мачуха почала вмовляти Катю погодитися вийти за нього заміж: -Дарма ти свого Івана чекаєш. Він, швидше за все, там уже знайшов собі дівчину іншу. А ти тут як дурна вірність йому бережеш. Залишишся так у дівках, та й буде тобі. Ти думаєш, що він просто так став рідше писати? У нього точно хтось є. І Катя повірила їй, погодилася на шлюб із Вадимом. Чи стала вона щасливою? Ні, бо є люди, які просто створені один для одного. Вадим був добрим чоловіком, але вона так і не змогла його полюбити. А бідолашний Іван дуже розчарувався в жінках, так і не зміг знайти даму серця, залишився неодруженим.