Нас у мами двоє, я й молодший брат. Брат з дитинства був схильний до маминого впливу. Мама все вирішувала за нього, і з роками він відвик приймати рішення, бути самостійним. Він став дресированим тюленем, який робив те, що йому наказали. Мама й із мене таку хотіла робити, тільки не встигла. Я вже мала власну думку та вміла вирішувати свої проблеми. Тому ми з мамою порозумілися лише після того, як я з’їхала від них. Одного дня мама почала тиснути на мене, мовляв вона вже зовсім літня, її ровесниці вже вкотре стають бабусями, а вона відстає. На той момент мені було 30, я була заміжня, тільки ми з чоловіком вирішили спочатку придбати квартиру, потім тільки наро дити дитину. Довгий час мама боро лася зі мною, але не здобувши результату, переключилася на брата. Брату було 26. Він не прийняв цієї новини з ентузіазмом. І не треба було, мама готова була сама познайомити його із незаміжніми доньками своїх подруг.
Коли мама підійшла до брата та повідомила, що влаштувала йому зустріч із дівчиною, той заявив, що вже зустрічається з однією. Мама не чекала такого від нього, адже він стільки років не діяв, а тут за своєю ініціативою познайомився з дівчиною. Поки мама відходила від цього стану, брат прийшов з іншою новиною — вони збиралися одружитися. Віка сподобалася мамі, бо поводилася так, як хотіла мама. А мама звикла до того, що всі повинні дотримуватися її режиму: вона вирішувала, коли вставати, коли поснідати, коли дихати, у скільки лягати. Але це тривало до весілля. Як казала мама, вона прикидалася до весілля, а потім стала поrано поводитися, тобто робити так, як хочеться їй, наприклад, у вихідні вставати не о 9, а об 11 годині. Мама не раз карала брата за те, що він пропускав сніданок.
Треба було голодувати до обі ду. Вона спробувала цей трюк застосувати і до Віки. Цього дня вони з братом проспали сніданок, але після заяви мами вони зібралися і пішли снідати в кафе. Вони пропустили і обід і вечерю, повернулися додому до ночі. Маму це сильно злило. — Дочко, це неподобство. Вона сама порушує режим і сина змушує. Вона звикла контролювати брата. Але брат поступово виходив з-під її контролю, тому вона почала сва ритися з Вікою, чіплятися до неї, а брат почав захищати її. Отоді я була здивована. Віка змогла розворушити мого брата — лінивого тюленя? Ось це жінка. А мама все скаржилася та скаржилася. У результаті брат одного разу вдарив кулаком по столу і сказав, що вони з Вікою з’їдуть від мами, якщо вона так продовжуватиме. Мати не знаходила собі місця. Вона не хотіла відпускати брата, адже так зовсім втратить над ним контроль. А тримати його та бачити, як він не підкоряється, теж було складно для неї.