Дорослий чоловік, вже на четвертому десятку життя, але останнім часом повернувся у підлітковий період. Для нього в пріоритеті те, що скажуть його друзі, які молодші за нього на 7-10 років, а не я, його дружина. Ми з ним у шлюбі вже 8 років. У нас є квартира в іпотеку та двоє дітей. Старшому синові 5 років, молодшому півтора роки. Я сиджу в декреті, працює лише чоловік. Після народження молодшого наше фінансове становище погіршилося. Але невдовзі чоловікові запропонували іншу посаду, де платять більше. Він погодився і в нас із фінансами стало краще, але все одно поки що складно. Все б нічого, але й поведінка чоловіка змінилася. У новому відділі у нього колеги молодші за нього, вони або ще не обзавелися сім’єю, або у них такі відносини всередині сім’ї, що соро мно називати це сім’єю. А він поводиться як підліток.
Мені іноді здається, що я маю трьох синів. Він поводиться легковажно, робить речі, щоб не втрачати авторитет в очах у колег, а насправді виглядає з боку смішно. Він став затримуватись на роботі. Вперше я зателефонувала йому, дізнатися, в чому справа, а він каже з пацанами пішли пивка попити. Він мене не попередив, що в нього є плани на вечір, а я свій запланувала і сиджу чекаю на нього. Вдруге, втретє вже не стала терпіти, сказала, щоб хоч би попередив, мені складно з двома дітьми чимось зайнятися вдома, чекаю на нього, щоб посидів з ними, допоміг. А він: — Що я повинен звітувати? Ти мене підкаблучником виставляєш, незручно перед хлопцями. Жодного разу їхні дружини не дзвонили їм і не пилили їм мізки. Такі слова мене дивували. У більшості немає дружин, інші на межі розлу чення.
Їхнім дружинам начхати, де і з ким вони. До того ж ні в кого з них немає дітей, а його вдома чекають діти та дружина. Діти вже забули про батька. У будні він приходить, коли вони сплять, а у вихідні відпочиває, не хоче, щоб його турбували. У них на роботі є МИкита, який після роботи йде до сім’ї, виняток серед колег чоловіка. — Дружи з ним, нормальний хлопець. — Щоб і зі мною не спілкувалися? Його вважають лохом, не буду. Я не розумію чоловіка. Він ніби знову повернувся у той період, де головне «що пацани скажуть». А всі мої спроби витягнути його з цього підлітково-авторитетного віку, він відхиляє. А я не залізна, вийшла заміж за чоловіка, наро дила двох дітей, а живу із підлітком. Свекруха радить потерпіти, мовляв, це криза середнього віку, пройде. Але мені й так складно із двома дітьми, я сподівалася на підтримку та допомогу чоловіка. І от що отримала…