Поліцейсьkий допоміг дівчині сісти на стілець. Аліса трималася за свою голову, навколо все пливло, голова страաенно гула. -Хто ж вас так міг вдарити? – спитав поліцейський. -Я не знаю, у мене і ворогів то немає. -Може, ви недавно комусь перейшли дорогу. Аліса почала згадувати події, які сталися з нею до цього жахливого випадку. Дівчина поверталася додому після університету, дуже дивно, але лампочка у під’їзді була викручена. Поки Аліса намагалася увімкнути ліхтарик на телефоні, хтось ззаду накинувся на неї і сильно вдарив по голові.
Дивно, але нічого не вкрали. Всі речі так і залишалися лежати в сумочці, доки не приїхала швидка. Навіть телефон був на місці. Несподівано самій собі Аліса згадала: -А може це Паша … хоча ні, він таке не здатний. -Хто такий Паша і чому ви на нього подумали? Аліса розповіла невелику історію своїх невдалих стосунків. Зустрічалися вони з Пашею лише кілька місяців. -Ми особливо навіть не спілкувалися, все часу не було. Він постійно на роботі, а я на навчанні. Так сталося, що в університеті був якийсь концерт. Аліса не хотіла на нього йти, але довелося, бо деканат змусив. Аліса не хотіла танцювати з усіма, тож тихо сиділа в кутку.
Раптом Паша піднявся на сцену і почав говорити: -Тут навчається кохання всього мого життя, це Аліса. Люба, ти будеш моєю дружиною? І Паша артистично став на одне коліно, в простягнутій руці в нього блищала обручка. Але вони жодного разу не обговорювали їхнє спільне подальше життя, більше того, Аліса й зовсім хотіла з ним розлучитися. -Мені було так ніяково і соромно, що я відразу зібралася і втекла звідти. З того часу ми з Пашею не спілкуємося. Минув тиждень, і радісний полі цейський повідомив Алісі: -Все-таки саме ваш Паша на вас і напав у під’їзді. -Але як він міг, навіщо? -Каже, що ви його того ж вечора сильно зганьбили. Навіть друзі його засміяли. Ось він і вирішив вам помститися. Хотів тільки налякати, але переборщив та вдарив по голові. Завтра приходьте до нас у ділянку, розбиратимемося.