У Альоші була тільки мама, але вона захво ріла і зrасла. Він практично її не пам’ятав, тільки її теплі, м’які руки. Альоша залишився з бабусею, яка вже була старенькою. Жили вони на одну лише пенсію, доводилося на всьому економити, щоб зводити кінці з кінцями. Ходив хлопчик у пошарпаному одязі. У нього практично не було іграшок, тільки одна поламана машинка, яку він знайшов біля сміттєвого бака і полагодив скотчем.
Товстий хлопчик з їхнього двору постійно задирав Альошу. Він стояв перед ним і сміявся. — Ти си рота. Нікому не потрібен. От не стане твоєї бабусі, і ти потрапиш в дитя чий будиноk! — Хто тобі це сказав? -Мама. Товстий хлопчик дістав з кишені цукерку і демонстративно зашурхотів обгорткою. Альоша рідко дуже їв цукерки. Повертався він додому, розмазуючи сльо зи по щоках. Бабуся лежала на ліжку, періодично її тіло здригалося в нападі кашлю. Вперше Альоша помітив, що бабуся дійсно дуже слабка і нездо рова. Вона застудилася, але вони не могли дозволити собі ліkи. Він нахмурився і відправився в аптеку.
Спочатку аптекарка його демонстративно не помічала, але коли він постукав по вітрині, зло гаркнула: — Що тобі потрібно? — Моя бабуся захво ріла, дайте їй щось від застуди, будь ласка. — Хлопче, а гроші у тебе є? -Ні. — Ось і вали звідси, ніхто тобі не дасть нічого без грошей. Аптекарка вже хотіла вигнати хлопчика, але її зупинила одна відвідувачка. — Не переживай, ми купимо все, що потрібно твоїй бабусі. Вона заплатила за ліки від застуди, і вони попрямували до нього додому. Після цього ця жінка часто їх відвідувала. А коли через рік бабусі не ста ло, вона уси новила хлопчика.