— Я купила собі новий будинок у селі, — сказала радісна Оля Миколаївна, крутячи на пальці зв’язку ключів. — Що ти зробила? – Вадим завмер із ложечкою біля рота. — Продала квартиру і купила будиночок, що тут незрозумілого, — продовжила Оля Миколаївна, — я втомилася від міської метуաні, мені потрібний спокій. — Ти мабуть жартуєш? — Запитав син Олі. — Звичайно, ні. Твій папка мене залишив, діти в школу незабаром підуть, і ви мене втягнете в цю справу, а мені не так уже й хочеться працювати на стapiсть, чи знаєте… Рита косо подивилася на свекруху. — Жартую я, Риточко, я ж хлопців люблю, ти це знаєш. До речі, мало не забула, — з цими словами Оля Миколаївна дістала з сумки подарунковий конвертик і простягла його невістці, — це Сашці на школу. У конверті лежала 5-тисячна купюра. Раніше Оля Миколаївна була не така щедра. — Завтра та післязавтра я перевожу речі, а 19-го числа приїжджайте на новосілля!
– Оля Миколаївна світилася від щастя. Вадим відразу дістав телефон і зателефонував сестрі, Каті: — Ти знаєш, що мама переїжджає? — Так, — відповіла вона, — я їй допомагала з вибором будинку. Ти ж приїдеш? Зустрінемось там, побалакаємо, давно не бачилися… — Обов’язково, — сказав Вадим. Будинок виявився комфортним для круглогодичного проживання. Там було просторо, світло, затишно – як любила Оля Миколаївна. Катя приїхала на своєму новенькому мінівені, купленому після продажу квартири мами. Оля Миколаївна, як це побачила, одразу підбігла до сина. — Слухай, Каті потрібніше. У них немає машини, до того ж він коштував дешево щодо вашої машини. — Мамо, тобі не варто виправдовуватися. Ти маєш рацію, у нас вже є машина. Ти правильно зробила, що допомогла Каті. Так минуло два роки. Оля Миколаївна награлася із дачею. Якось вона зібрала всі речі і приїхала до сина.
— Я продала всіх курей та кіз, вирішила пожити з вами, там мене вже нічого не тримає. Ви ж не допомагали з городом. — Мамо, — зупинив її Вадим, — а нашої думки питати не думала? Ти ж сама вирішила переїхати до села. У нас двокімнатний будинок і двоє дітей, як ти собі уявляєш життя в п’ятьох у нашій квартирі? — Ах, ти мене у всьому звинувачуєш? Ти це тому, що я вам машину не купила, а Каті такий подарунок зробила. — Ну, я так і подумала … це ти йому наговорила? – обернулася Оля Миколаївна до Рити. — Нічого подібного, — сказала дівчина, — ми вже маємо машину. Оля Миколаївна залишилася жити у сина – не виганяти ж матір надвір. Щоправда, у їхній маленькій квартирі місця не вистачало. Оля Миколаївна жила в кімнаті онуків – спала на їхньому дивані. Вадим і Рита вирішили взяти квартиру якомога більше після того, як закриють іпотеку за машину.Мати пpодала свою квартиру та куnила будинок у селі. Я знав, що це не на добро, але такого повороту я точно не очікував.