З Ірою ми дружили ще зі шкільної лави, тому і в Інститут вступили разом. Іра завжди була красунею, тому на другому курсі вийшла заміж за нашого одногрупника. Ігор був звичайний, сільський хлопець, але з добрим серцем і золотими руками. Іра була з ним щаслива. У неї прямо очі світилися, коли вона на нього дивилася. На четвертому курсі я познайомилася з одним хлопцем, через півроку відносин він зробив мені пропозицію. Тільки ось шлюб наш тривав недовго, всього рік разом прожили, а потім розбіглися. Просто не зійшлися характерами. Майна разом не нажили, дітей теж не було, тому розвели нас швидко. Іра мене підтримувала в той період, втішала.
Наступні кілька років відносини з протилежною статтю у мене відверто не складалися. Не щастило просто, вічно натикалася на якихось безмовних ду рнів. З Ірою та її родиною я підтримувала досить тісне спілкування. У неї народився син, а через два роки і дочка. Вона попросила мене стати хрещеною для дітей. Я не відмовила. Ця подія нас поріднила ще більше. Я була присутня на всіх їхніх сімейних святах. Ігор здавався мені зразковим сім’янином і відмінним прикладом справжнього чоловіка. Я Ірі по-доброму заздрила. Після шостого дня народження сина Іри, я залишилася допомагати прибирати зі столу.
Коли ми закінчили, час був пізній. Іра попросила, щоб Ігор мене проводив додому. Не знаю, що тоді з нами сталося, але ми біля мого під’їзду поцілувалися. Після цього Ігор став мене відвідувати, ми стали kоханцями. Я давно не була оточена такою любов’ю і турботою, тому мліла. Винуватою себе не відчувала, бо думала, що теж маю право на щастя. Очі у мене відкрилися тільки через рік. У якийсь момент я зрозуміла, що Ігор звичайний мужик. Це тільки перший час квіти, романтика, залицяння. А потім звичайний побут, де всі мужики однакові. Я підло вчинила з подругою, яка так мені довіряла. Незабаром ми розлу чилися. Іра не знає про все це, але мені все одно соромно дивитися їй в очі.