Скільки б ми не чули будь-які розповіді про те, які хороші бувають свекрухи, вони залишаються лише у розповідях, і свекрухи, які по-справжньому добре ставляться до своїх невісток – міфічні істоти, вигадки. Так і думала при весіллі Саша, яка поставила собі за мету якнайменше контактувати зі свекрухою, на благо сім’ї, про що вона і дала знати своєму чоловікові. Той не зміг зрозуміти логіку дружини, але й не наполягав на тому, щоб та потоваришувала з його мамою; нехай робить що хоче.
І так невістка й робила протягом багатьох років. За кілька років вона зустрічалася зі свекрухою лише кілька разів, і то випадково, і то вона одразу йшла якомога далі. Окрім пари дрібних сварок, які трапляються повсюдно, Саша жила з чоловіком у повному коханні, турботі та світі. Через три роки після весілля Саша народила сина, Гліба, який народився дуже здоровим хлопчиком.
Цій новині були раді всі, в тому числі і свекруха, яка просто благала сина, показати йому онука, але тоді образилася б Саша, от і чоловік разом із Сашою приховували малюка від бабусі. Через ідеологію Саши, спрямовану проти свекрух всього світу, бідна бабуся бачила онука тільки на екрані телефону. Адже їй так хотілося на старості років потримати маленьке диво на руках, пограти з рідним онуком, та й хотілося вже старенькій познайомитися нормально із невісником.