Ми з дружиною й донькою жили в мегаполісі. Нам з дружиною завжди потрібно бути на роботі рано. А донька на той момент перевелася в другий клас. Одного ходити в школу ми їй не дозволяли. Тому щоранку о 8 ранку підвозили її, хоча її уроки починалися о 9. У неї досить хороша школа. Двері відкриті з 8 ранку, охоронець слідкує за дітьми. А самі діти дивляться мультики до початку уроків. Тому ми з дружиною не переживали. Один раз дочка поскаржилася, що до неї чіплявся хлопчик з третього класу. Розповіла, що той обзивав її і інших дітей.
Тоді ми з дружиною вирішили, що втручатися не варто, і діти самі розберуться. Але все стало гірше. Той хлопчик став бити нашу дочку і вів себе жа хливо. Все це відбувалося до початку навчального дня. Як не дивно, але охоронець на цю ситуацію ніяк не реагував. Я пішов до вчительки, а після і до директора. Почав скаржитися і все розповів. Але вони тільки запропонували відкрити двері школи не у 8, а в 8:30. Тоді я зрозумів, що ситуацію ніхто не вирішить, окрім нас самих. Моя дочка була спортивною дитиною.
Я почав вчити доньку давати здачі. Я показував їй прийоми самооборони. Вона не боялася крові, тому я порадив їй бити в ніс. На наступний день вона повертається додому, вся сяє. Вранці, коли до доньки знову став приставати той хлопчик, вона сильно вдарила того в ніс. Усіх викликали до директора. Батьки відразу ж спробували відчитати мою дочку, але тут один за одним стали підніматися однокласники і говорити, що постраждалий їх обра жає. У підсумку все закінчилося благополучно. Хлопчик сидів тихо до початку уроків і нікого не ображав. А я вважаю, що вчинив правильно.