Олена має двох синів, які вже дорослі, самостійні люди. Молодший одружений, а старший неодружений, обоє живуть окремо. Олена десять років тому похо вала чоловік, а п’ять років тому свекруху, тож так сталося, що живе вона одна. Щоб не нудьгувати, багато по господарству працювала, котика собі завела, щоб другом їй був. Молодшого сина рідко бачить, він переважно на заробітки їде до Польщі. А все тому, що дружина у нього меркантильна, жадібна до грошей, завжди їй мало. Вероніку в селі не люблять, вона пліткарка всім відома. Коли чоловік удома, він її дра тує, а коли він їде, вона насолоджується свободою.
Кажуть, що й коханець у неї є та й дочку вона народила не від чоловіка. Олена не лізе в ці справи, головне, що вона любить внучку, хоча й рідко її бачить. Віра зі свекрухою спільної мови не знайшла. Хоча Олена жінка дуже добра, завжди всім допоможе. Якось вона готувала суп, а в двері постукали. На порозі виявився сусід із молодою дівчиною, на руках у неї була дитина. -Добрий день, Олена Петрівна. Як поживаєте? А до вас тут гості прийшли. Жінка пустила дівчину з дитиною до будинку. -Я Сергія шукаю, — сказала дівчина, — Це його син. Олена була дещо здивована такою заявою. Про наявність онука вона не підозрювала. -Ми зустрілися чотири роки тому. У нас з’явилася спільна дитина. Сергій обіцяв одружитися зі мною і жити разом.
Тому вмовив продати мою квартиру. Тільки сам із грошима зник. Я знала, що він тут десь живе, тож і приїхала. Олена не чекала від свого сина такої nідлості. Дівчину з дитиною вона залишила жити у себе, доки син не повернеться з чужини. Дівчина їй дуже сподобалася. Незабаром про неї дізналася дружина Сергія, прийшла влаштовувати істерики, але Олена її не пустила на поріг. Приїхав Сергій, від дитини та Анастасії став відмовлятися, умовляв матір вигнати дівчину, але Олена не погодилася. Куди їй іти з маленькою дитиною? Зобов’язала сина гроші за квартиру повернути. Плакала Анастасія, що її зрадили. Але незабаром доля їй усміхнулася, у неї закохався добрий чоловік.