З появою дитини наше з чоловіком життя повністю змінилося, і не на краще. Він став поводитись дивно. До появи малюка, мій чоловік був звичайнісіньким чоловіком, який сам все вмів робити по дому. Він міг сам запустити пральну машинку, міг приготувати собі смажену картоплю, міг сам погладити на роботу сорочки. З народженням сина у мене стало дуже мало часу, я встигаю поїсти один раз на день, а в душі миюсь за 5 хвилин.
Так ще чоловік став поводитися, як справжня дитина. Він приходить після роботи, сідає за стіл та починає вимагати їжу. Хоча сам бачить, що я зайнята з маленькою дитиною, я сама голодна і хочу їсти. Замість того, щоб мені щось допомогти приготувати чи хоча б посидіти з дитиною, щоб я все зробила, вона сидить і чекає. А останнім часом почав говорити мені таку фразу: -Поговори зі мною, посидь поруч.
Тобто я маю кинути дитину, суп на плиті, пральну машинку, сісти поруч із чоловіком, взяти за ручку і вислуховувати, як важко у нього день на роботі пройшов. Він мені заявляв, що я мало часу проводжу з ним, що в нас зникла романтика. Але як до нього туго доходить, що мені самій зараз теж важко і, якщо я весь день сиджу вдома, це не означає, що нічого не роблю. Я вже сказала чоловікові, якщо він хоче бачити біля себе життєрадісну та енергійну дружину, що нехай наймає няню, щоб я все встигала і йому час приділяла.