Мій друг Сашка мені практично як брат. Нас вчителька посадила разом у п’ятому класі, з того часу ми нероз лучні. Були різні ситуації, різні компанії, але ми з Сашком завжди залишалися разом, як брати. Ні ліві друзі, ні дівчата були не в силах нас розсва рити. Навіть батьки говорили, що ми погано впливаємо один на одного, але і це не завадило нам продовжити свою дружбу і в університеті, і зараз у дорослому житті. Після армії ми з Сашком роз’їхалися по різних містах, але зв’язку не втрачаємо. Обов’язково раз на рік ми бачимося, приїжджаємо один до одного в гості.
Я хотів приїхати до нього цієї осені, але Саша вирішив змінити мої плани. У той вечір він зателефонував мені і каже: -Спускайся, я приїхав, біля під’їзду. Я насправді дуже здивувався. Я був і радий, і не дуже. Все ж, я не бачив Сашка з минулого року, сильно нудьгував. Але, з іншого боку, він вибрав не найкращий час. У мене як раз дружина хво ріла, у неї була анrіна. Я пояснив Сашку, що погуляти з ним весь день і ніч в барі не зможу, все ж дружині поrано, у мене совість не дозволить веселитися.
Та й температура у неї, без мене їй важко самій вдома. Я думав, що друг мене зрозуміє, але Сашка, 36-річний чоловік, обра зився. Він сказав, що значить даремно приїхав і не очікував від мене такої підс тави. Я з ним сильно посва рився. Прийшов додому без настрою, довелося все розповісти дружині. Вона сказала, що один вечір зможе якось впоратися, так що краще мені гостя все ж зустріти. Але після сварkи мені не хотілося навіть телефонувати Сашку. Але я спробував. Він не брав трубку. Я після ще кілька разів дзвонив — марно. Так і зруй нувалася дружба.