У країні, де ми живемо, важливіше краси і розуму дівчини — її вміння господарювати, готувати і забиратися за чоловіком. Ще у нас є традиція, що молодята після весілля мають жити з батьками. І я виховала я розумну дівчину-красуню, але була одна проблема — вона жодного разу в житті самостійно не готувала їжу, тільки й займалася навчанням. І ось до нас приїхали свататися з іншого міста. Хлопець був добрим і заможним. Я видала дочку заміж, а вона нічого не вміє робити по дому.
Така незручна ситуація… Я так боя лася, що свати зрозуміють все і ви женуть її з дому. Минуло два, три, чотири дні, мені завжди здавалося, що у двері стукають – повернули браковану наречену. Загалом, я вирішила навідатися до них на п’ятий день після весілля та побачила, що дочка сидить на ганку та чистить картоплю. -Привіт, дочко, а що ти робиш? Ти ж не вміла чистити картоплю? -Довелося, матуся, а то знову доведеться спати на голодний шлунок, у них такі правила! -Це як?
І тут дочка почала свою розповідь: «У перший день після весілля я цілий день сиділа на дивані, увечері повернувся свекор, перед вечерею спитав, хто чим займався сьогодні, а мені сказав іти сидіти далі, як і весь день. Я лягла спати голодною. Наступного дня я вирішила не сидіти склавши руки, пішла по воду. Увечері історія повторилася, а свекор сказав подати мені глечик води, я знову залишилася голодною. І тільки вчора, коли я працювала з ранку до вечора, мені дозволили нормально їсти». Ось такі справи !