Уляна сkаржилася своїй матері: — Мамо, вона знову мені вчора всі нер ви вимотала. Вона ненавидить мене. Точно хоче, щоб ми роз лучилися. Це вже не перший випадок, коли дівчина дзвонила і сkаржилася матері на свекруху. Та була в розлученні, але зберігала з чоловіком хороші відносини. Уляна жила з чоловіком у квартирі його матері, тому бачила все, що відбувається. — Я впевнена: чоловік втік від неї, тому що вона стала нестерпною. Але мама тільки й робила, що намагалася заспокоїти дочку. Вона сама не розуміла, як можна було помилитися в Лідії Сергіївні. Адже вона здавалася такою милою особою. У підсумку Наталя вирішила, що поїде до дочки, заодно і побачить своїми очима, що там відбувається насправді.
Зустріли її радо. Навіть чоловік Лідії приїхав з роботи раніше. Поки вона поралася на кухні, попросила Уляну зробити бутерброди з ковбасою і рибою. Дівчина зрозуміла буквально: зробила бутерброд, куди поклала ковбасу і рибу – разом. — Уляна, ти чого? Як можна покласти ковбасу і рибу разом, — сказала Лідія. — Вам вічно не догодиш, — огризнулася дівчина. — А ну замовкни. Свекруха права. А коли сіли за стіл, Уляна постійно намагалася підколоти як чоловіка, так і його маму. Ті делікатно жартували, але Наталя бачила, що ситуація їм вкрай неприємна. Увечері, коли Наталя зайшла в кімнату своєї дочки і її чоловіка, то була в աоці: ліжко було не застелене, речі валялися на підлозі.
Пи л величезним шаром лежала на всіх поверхнях. — Це що за бардак? Уляна, хіба можна так у своїй кімнаті? Жінці було соромно за свою дочку. — А чому ти мене нічому не вчила? Те й робила, що пропадала на роботах. У цей момент Наталя зрозуміла, що в цій історії винна більшою мірою вона. На щастя, обстановку розрядила Лідія, яка зайшла в кімнату і запросила всіх на чай. Вона і за столом намагалася не допустити сварkи між матір’ю і донькою. — Коли я заміж виходила, то взагалі нічого не вміла. Навіть картоплю не могла посмажити. Свекруха моя всьому мене навчила. Наталя, ти не переживай, я навчу всьому твою дочку. Вона дуже розумна, правда, часто образлива. А ввечері, коли Лідія і Наталя розмовляли на кухні, то засиділися допізна. Але за всі ці години Лідія не сказала про Уляну жодного поrаного слова!