Одного разу, звичайний сільський роботяга Міша, йшов лісом, дрова сухі збирав для печі, як раптом з кущів почув знайомі голоси. Ненароком подивившись, хто там, він став свідком сварки молодої пари, Богдана, його сина, з його подругою, Аліною. — Богдане, ти зрозумій, я не хочу продовжувати наші стосунки, якщо ти збираєшся зберігати все ось так, в таємниці, — скаржилася дівчина. — Я тебе люблю, але і ти зрозумій, що оточуючі подумають? Давай ще місяць почекаємо, а далі-подивимося . Міша почув достатньо, щоб роз лютитися на сина і повернутися додому, в голові перекидаючи фрази для майбутньої розмови з сином. Розламав він дрова, картоплю приготував і став чекати сина, який повернувся на подив скоро. — Хлопець, ти взагалі з розуму вижив? Чому ти тримаєш Аліну в таємниці? — Ти про що? — прикидався дурниkом Богдан.
— Про те! Навіщо ти раніше не розповідав, що з Алінкою зустрічатися почав? Хороша вона дівчина, господарська, добра. Про таку дівчину в своєму будинку кожен хлопець може лише мріяти, а ти так з нею чиниш. — Так, не потрібна мені вона! Не потрібна мені така дружина! І взагалі, ніхто мені не потрібен! — kричав Богдан, після чого взяв кілька яблук зі столу і пішов, голосно зачинивши за собою двері. Довгий час син був у напружених стосунках і з батьком, і з Аліною. А після останньої зустрічі з Аліною, їхні стосунки зупинилися на тому, що Аліна стала нахабно вимагати афішування їхніх стосунків. Одного разу Богдан вирішив поговорити з дівчиною, пояснити, що вона поспішає, але і ця спроба закінчилася сваркою, в якій Аліна в черговий раз зажадала, зробити їй пропозицію.
І ось, втомившись від усього цього, Михайло вирішив взяти все в свої руки і відправився додому до Аліни, де домовився з її батьками одружити молодих, навіть без їх відома. Аліні сказали, що Богдан поїхав на відрядження на кілька днів, а Богдана просто послали за запчастинами для машини в місто, мовляв, машину сусіда полагодити треба, і деталей не вистачає. Прийшовши додому і побачивши у себе вдома Аліну, він, звичайно ж, здивувався і запитав. Дівчина спокійно господарювала вдома, як ні в чому не бувало. — Ти що тут робиш? — округливши очі, запитав Богдан. — Що я роблю тут? Живу! Ти вже розлучитися надумав? Такі шлюби були звичайною справою в тому селі. Богдан перший місяць страաенно з лився на батька, а потім він сам зрозумів, що краще Аліни він би нікого не знайшов.