Коли ми з Артуром вирішили одружитися, я планувала, що ми будемо жити в його двокімнатній квартирі, а в свою однокімнатну я пущу мешканців. Отримані від здачі в оренду гроші планували накопичувати для відпочинку або на дорогі покупки. Наприклад, машину. Але реальність змусила мене відмовитися від планів на відпочинок та машину. Як з’ясувалося після весілля у Артура боргів, як шовків. Тобто набрав kредитів, а тепер, після виплат за ними, від його зарплати залишається лише дірка від бублика. І добре б, якби kредити були взяті на ремонт та облаштування його квартири, або на купівлю машини. Так ні.
Більшість kредитів взято задоволення тих чи інших потреб його матері та сестри. Мати захотіла нові меблі – Артур бере kредит. Сестра захотіла шикарне весілля – Артур бере kредит. Мати захотіла злітати до Єгипту – Артур бере kредит. Сестра розлучилася і теж захотіла втішитися в Єгипті — Артур бере kредит… І так далі і тому подібне. І ось тепер, мій чоловік свою зарплату, і я свій дохід, що отримується від оренди квартири, спрямовуємо на погашення його kредитів. А живемо за рахунок моєї зарплати. Ну добре. Сказано ж бути разом і в радості, і в горі. Так що я розраховувала, що через три роки, спільними зусиллями, зможемо погасити всі заборгованості чоловіка. Але ось через два роки після весілля я дізнаюся, що свекруха та золовка збираються їхати на курорт. На які шиші? Правильно!
Артур взяв новий kредит. Не порадившись зі мною. — Мамі треба поправити здоров’я… Сестра контролюватиме її стан… Я ж єдиний чоловік у сім’ї, повинен їм допомагати… — виправдовувався він. Я вигнала мешканців, зібрала свої речі, переїхала до своєї квартири та подала на розлучення. Прибігли свекруха та золовка. — Як ти можеш кинути його в такий скрутний момент? — Я кидаю не його, а двох трутнів зі своєї шиї. А він вчепився в них і не хоче відпускати. Ось і злетить слідом за ними. — відповіла я їм і випроводила геть.