Дружина мого брата Катя завжди мені подобалася. Як тільки брат на ній одружився, то ми відразу стали хорошими подругами. І я так рада, що наша дружба збереглася до цих пір, хоча нам вже під 60 років. Якось ввечері сиділи з Катею на кухні, пили чай. Вона була такою засмученою, нічого не допомагало відвернути її від своїх думок. Я вирішила прямо запитати: -Кати, у тебе щось сталося? -Так, тільки от не знаю, як про це сказати, так соpомно. -Ну ми ж не чужі люди, розповідай, як є. -Справа стосується моєї доньки — Ганни. Аня моя племінниця, вона дуже серйозна дівчина. Відразу після школи точно визначилася з професією, закінчила добре економічний інститут, добре працює. У неї є прекрасний чоловік і двоє дітей. -Аня мені розповіла, що у неї з’явився коxанець. Каже, що чоловіка давно розлюбила, а от Діма просто ідеальний.
Жити без нього не може. Мені доводиться перед зятем дочку вигороджувати, якісь відмазки придумувати. А адже зять у мене такий хороший, без шкідливих звичок, Ганну дуже любить, дітей добре виховує… ну ось що вона в цьому Дімі знайшла? -І що все так серйозно? -Так, минулого тижня вони на всі вихідні кудись їздили відпочивати. Аня як повернулася, то сказала, що Діма запропонував їй приїхати, так що вона хоче днями повідомити чоловікові, що йде від нього. Я розповіла Каті історію своєї молодості. Мій перший чоловік був просто ідеальним сім’янином. Він так мріяв про велику і дружну сім’ю, до мене ставився з великим трепетом. Відразу було видно, що людина цінує і поважає.
Але потім у мене був короткий роман, мені голову запаморочив один хлопець, я через нього розлучилася з чоловіком. Тільки ось уже була у мене однорічна дитина, а той хлопець сказав, що з дитиною мене не хоче приймати. Так я й першого чоловіка втратила і хлопця. Потім перший чоловік одружився вдруге. А я через кілька років вийшла заміж ще раз. Другий чоловік взяв дитину, зараз ми живемо добре, у нас є спільні діти. Але я згадую те ставлення, яке було у першого чоловіка до мене — такого в житті у мене більше не було ніколи. -Розкажи цю історію Ані, може так вона зрозуміє, що треба своє щастя цінувати, — попросила Катя.