У нашому будинку жила одна дівчинка. У неї була маленька сестра, яку батьки любили більше, ніж її. З дитинства батьки завжди змушували старшу сестру всім ділитися з молодшою. Вона була розумною дівчинкою, відмінно вчилася і була одна з кращих в класі. Після закінчення школи хотіла вступити до університету. Але батьки завжди все вирішували за неї. Так, вони вирішили, що вона не повинна вчитися, так як сім’я знаходиться у важкому становищі і не зможе оплатити навчання. На думку батьків, старша дочка повинна була вже сама заробляти гроші і піклуватися про сестру. Так і сталося. Вона почала працювати. Всі плани і мрії впали в одну мить.
Через місяць вона отримала першу зарплату і повинна була поділитися з сестрою. В її Голові крутилися одні й ті ж думки: «чому саме я? Чому завжди вона повинна все робити для них?» Чому ніхто не думає про неї? Ці думки не давали спокою. Адже вона теж хотіла красиво одягатися, вчитися в університеті, спати в затишній і красивій кімнаті. Коли у сестри з’явився молодий чоловік, вона заявила, що хоче разом з ним жити в одній кімнаті. Тоді мама вирішила, що старша сестра повинна надати свою кімнату сестрі і спати на кухні. Вона працювала в бібліотеці, і завідуюча бібліотекою, дізнавшись про все, вирішила допомогти їй. Вона запропонувала одну зі своїх кімнат.
Ця жінка допомогла їй — і змінила все її життя. Вона знала, що дівчина любить вчитися-і зайнялася її освітою. Нарешті, після тривалих занять, дівчина вступила до університету. Вона вчилася добре, і після зайняла місце цієї жінки. Більш того, та вирішила зробити добру справу і відписала квартиру їй. Після довгих років вона вийшла заміж за молодого і хорошої людини. Переїхала до чоловіка і не знала, що робити з квартирою. Свекруха була чудовою людиною. Вона порадила залишити будинок майбутнім дітям. З сім’єю у неї були ті ж стосунки. Батьки продовжували тиснути на неї і весь час твердили, що вона повинна всім ділитися з молодшою. Але вона була вже не тією наївною дитиною і могла сама вирішувати, як їй чинити.