Обидва моїх шлюба сміливо можна назвати невдалими. З першою дружиною ми ще в університеті познайомилися, чомусь я беззастережно довіряв Наташі. І це не було необґрунтовано, бо ми пройшли разом і вогонь, і воду. Познайомилися, коли були бі дними студентами. Вона підтримувала мене, коли я тільки почав свою справу. Я думав, що вона дійсно та людина, якій я можу довірити все. Однак, одного разу повернувшись з роботи, я не застав дружину вдома, на дзвінки вона не відповідала і взагалі просто виnарувалася. А потім я виявив, що пропали і всі гроші, які ми зберігали вдома.
Зникли з дому так само всі золоті прикраси і речі дружини. Я не знав, що й думати. Не було нічого такого, що могло таке придвіщати. Все було так само, як і завжди. Ніяких свароk і kонфліктів не було. Через два дні я отримав повідомлення: «я втекла з коханим, не шукай мене.» Такого я зовсім не очікував. Я був упевнений, що дружина любить мене. Навіть не підозрював про те, що у неї хтось може бути. Після цього я на багато років перестав довіряти жінкам. Після відходу Наташі залишилася в душі якась біль, незагойна рана. Юлю я зустрів тільки через п’ятнадцять років. Вона прийшла, щоб влаштуватися до мене на роботу.
Худенька, скуйовджена, мила дівчина просила про будь-яку посаду. Їй дуже потрібні були гроші. Мені стало шкода дівчину, я прийняв її в якості молодшого помічника. Вона була молодша за мене на дванадцять років, тому я не дивився в її бік. Але щось мене постійно вабило. Може бути, справа була в її такій беззахисності? Дівчинка була сиротою, рано втратила батьків, їй не було до кого звернутися. Під час одного корпоративу Я напився, і всі почуття, які я так ретельно придушував, вибралися назовні. У нас з Юлею почався роман. Після двох років відносин я зробив їй пропозицію. Але сюжет з коханцем повторився. Вона пішла до нього після трьох років спільного життя. Що я роблю не так?