Ми з Мішею прожили разом майже 20 років. У нас все було так добре, ми разом всього домагалися в житті. Спочатку закінчили інститут, потім стали будувати кар’єру. Я заваrітніла, а Мишко продовжував багато працювати. Я народила сина Ваню, а Міша на народження сина подарував йому трикімнатну квартиру з великим балконом. Ось це був справжній сюрприз, тоді Мишко сказав: -У нас з тобою все є, грошей теж багато. Я хочу, щоб у нашого сина теж всього в житті було достатньо, тому вирішив одразу придбати квартиру. Квартиру записали на дитину. Маленький Ваня навіть не усвідомлював, лежачи у колясці, що є власником величезної житлової площі в центрі міста.
Але буквально рік тому Міші не стало. Він так швидко пішов, не витримало сер це. На nохороні були тільки найближчі, в основному це були знайомі і друзі. З боку родичів Міші було дуже мало. Ще коли чоловік був живий і ми мало спілкувалися навіть з його батьками, я не розуміла причину, але тепер мені стало ясно. Його батьки і родичі жа хливо заздрісні і люблять всіх пообговорювати. Син Ваня вже навчається в інституті, живе у своїй квартирі. Але якось увечері він прийшов до мене. -Мам, я подумав. Може мені продати квартиру і купити однушку.
-Що? Навіщо? Тато спеціально для тебе купив цю квартиру, бережи її як пам’ять. -Я розумію і дуже ціную, просто бабуся дзвонила. Вона сказала, що це несправедливо, що мені квартира дісталася. Це була свекруха. Тепер я зрозуміла, чому чоловік цурався батьків. Відразу після сме рті Михайла свекруха стала надзвонювати мені і сину, щоб витрясти з нас гроші. Але справа в тому, що квартира повністю належить тільки Вані і більше нікому, і я не збираюся давати родичам свої гроші, тим більше продавати квартиру.