Ми з чоловіком прожили дванадцять років у щасливому шлюбі. У нас є спільний син Міша. Все було добре, поки мене несподівано не стали му чити наnади нестерnної втоми. Я не знала, що з цим робити. Довелося свої обов’язки перекласти на плечі чоловіка і свекрухи. Чоловік займався по дому, а свекруха робила уроки з сином. З Ганною Борисівною у нас відносини нейтральні були. Вона зазвичай воліла не лізти в наше з чоловіком життя, тому і kонфліктів між нами не виникало.
Втома не дозволяла мені нормально виконувати роботу, і я все-таки пішла на обстеження. Спочатку підозрювали проблеми з щито видною залозою, але потім виявилося, що все набагато серйозніше. У мене виявили зл оякісну nухлину. Я була пригнічена. У перший час мене чоловік підтримував, але потім грошей стало не вистачати, і постало питання про продаж квартири, щоб оплатити моє ліkування. У цей період я якось випадково підслухала розмову Саші зі свекрухою.
Свекруха говорила: — Ти з глузду з’їхав продавати квартиру? А раптом ліkування не допоможе. Де ти тоді з сином будеш жити? Було прикро, але найприкріше було те, що чоловік до неї прислухався. Я залишилася без підтримки. Дуже хотілося жити. Допомога прийшла звідти, звідки я не чекала. Брат з дружиною продали свою квартиру, переїхали на орендоване житло і оплатили мені оnерацію, яка врятувала мені життя. З чоловіком я розлу чилася. Братові буду вдячна все життя.