Мій батько залишив маму з двома дітьми. Мені тоді було чотирнадцять, а молодшій сестрі шість. Мати майже весь час пропадала на роботі. Батько їй ніяк фінансово не допомагав, тому їй доводилося самій нас забезпечувати. Я намагалася допомагати їй по дому, чим могла: готувала їжу, прибиралася в квартирі. Мати все моє дитинство примовляла: «Коли ж ти підеш працювати, щоб мені допомагати?» Після школи я не стала шукати роботу, а вступила до інституту. Мати цим була незадоволена, її не сильно цікавило моє довгострокове майбутнє. Вона просто хотіла, щоб я взяла на себе частину витрат. На другому курсі я знайшла підробіток і трохи допомагала мамі.
В інституті я познайомилася з Євгеном, ми з ним одружилися. Після весілля взяли квартиру в кредит. Його мама нам фінансово допомагала. Взагалі-то у його мами є квартира, але я сама відмовилася жити зі свекрухою. Це не через розбіжності, я Марію Володимирівну дуже поважаю і люблю, і це все взаємно. Просто двом різним поколінням важко ужитися на одній житлоплощі. Зрозуміло, коли у мене з’явився кредит, допомагати мамі грошима я не могла. Кожен раз, коли вона приходила до нас в гості, скаржилася на це. Моя сестра після школи вчитися не пішла і роботу шукати не стала, вона завагітніла від свого хлопця. Той її після цього kинув.
Мати тепер стала сkаржитися, що сестра її утискає. Марія Володимирівна в той період отримала в спадок квартиру, і мати стала її вмовляти пустить туди жити мою сестру. Мені ця ідея спочатку не сподобалася. Але моя свекруха жінка добра і пошкодувала Таню. Згодом у сестри все налагодилося, вона і роботу знайшла, але ніяк не намагалася зайнятися забезпеченням собі житла. Марія Володимирівна тоді на пенсію вийшла, грошей їй стало не вистачати. Вона попросила сестру переселитися, щоб здати свою квартиру в оренду. Після цього сестра з дитиною повернулася до матері. Це стало причиною для образи. Вони не цінують те, що майже десять років ця жінка дозволила безкоштовно жити в своїй квартирі.