Даня познайомився з майбутньою дружиною Анею 3 роки тому, йому на той момент було 25 років, Ані майже 19. Познайомилися вони випадково, на вулиці в парку, Анюта гуляла з коляскою і, задумавшись, ненавмисно наїхала на Даню. Даня відскочив убік і вибачився перед дівчиною, адже він теж йшов і думав про своє життя; якраз кілька днів тому він розлучився зі своєю дівчиною, яку дуже сильно любив, але вона зрадила його і пішла до хлопця, до сина забезпечених батьків. Анюта боязко йому посміхнулася і попросила вибачення, так слово за слово, розговорилися: — Привіт, мене Данила звуть, вибач, не помітив вас з малятком! — Привіт, а я Аня, та нічого страшного ж не сталося! Сама замислилась, ворон рахувала! — посміхнулася дівчина.
— А можна я подивлюся? — Даня показав на коляску. — Звичайно можна! — Гарна яка, це твоя дочка? — Ні, що ти, це моя сестра, я ще мала для дітей! Мамі допомагаю. В той день вони розійшлися кожен у свій бік, у своїх справах, але Дані не було спокою після цієї зустрічі. Аня була такою ніжною і чистою, такою скромною, що просто не виходила у нього з голови, і тоді він вирішив щодня вартувати її в тому парку. Через кілька днів його очікування увінчалися успіхом: він зустрів Ганну; вони прогуляли майже три години, поки не подзвонила Анютина мама і не почала лаятися: — Анюта, ну де тебе носить? Малятку вже давно їсти пора! На цей раз вони обмінялися номерами телефону. У той же вечір він їй подзвонив і вони проговорили півночі.
Даня і Аня зустрічалися щодня. А через півроку відносин одружилися. Через рік Анюта подарувала Данилу сина. Хлопець не міг надивитися на свою Анютку, він намагався все зробити неї і для їхнього сина: він дуже їх любив. В один з вихідних днів до них приїхала теща, і після цього візиту весь світ Дані перекинувся. Приїхала вона з самого ранку з молодшою донькою Сонею; Аня в той момент гуляла з сином на вулиці, а Даня розбирався на балконі. Пролунав дзвінок у двері, на порозі стояла теща з дівчинкою. — О! Надія Іванівна, доброго ранку, проходите, не стійте на порозі!
Анютка на вулиці, з сином гуляє, але вони вже скоро повинні повернутися! — Здрастуй Даню, я знаю, що в цей час вони гуляють, я хотіла поговорити з тобою наодинці! — Не питання, звичайно, проходьте на кухню, я зараз руки помию і чайник поставлю. Даня вимив руки, запалив плиту і сів навпроти тещі: — Я слухаю Вас Надія Іванівна! Розповідайте, що у вас сталося? — Данина, я навіть не знаю, як почати, але я просто повинна, врешті-решт, так більше тривати не може, це все неправильно!
Я так більше не можу! Данило, розумієш, Софія — Аніна дочка! — Вибачте ?! Як Аніна дочка? І чому я це дізнаюся тільки через три роки після весілля? Це що ж ви мені всі ці три роки локшину на вуха вішали? Для чого? — Я пішла на це, тому що не хотіла їй життя ламати! Дитина в 18 років, без батька … він кинув її, коли дізнався про вагітність!
Тому я її записала на себе! Але зараз я дізналася, що хвора, виростити і виховати її я не зможу! Та й бачу, як ти Ганну любиш, синочок, до Сонечки добре ставишся … — До побачення, Надія Іванівна! Мені треба все обдумати … — сказав і пішов. На порозі він зустрів Аню, але пройшов мимо, ні слова не сказавши … Увечері він повернувся додому з коханою Анюткою відбулася серйозна розмова. Вона йому все розповіла — і вони вирішили спробувати жити по-іншому