Мені 25 років і я не живу з мамою. Тепер розумію. чому батько пішов від нас? Жити з мамою нестерпно. Мама моя живе у центрі Києва у трикімнатній квартирі. Вона сотню разів говорила мені повертатися додому, а я в жодну. Найпростіше знімати квартиру з незнайомими людьми, ніж жити з мамою. Поки я жила з нею у квартирі, вона могла влаштовувати сkандал на рівному місці. Мамі не потрібен привід. У результаті в 23 я вирішила, що доросле життя вже почалося — я переїжджаю. На той момент я вже працювала, я мала диплом про вищу освіту. Я швидко знайшла роботу і також швидко знайшла нове житло і прекрасну сусідку.
Ми навіть із нею зараз подружки. Вперше, коли я з’їжджала від мами, було страшнувато; жити із незнайомою людиною небезпечно. Але мої сумніви швидко роз лучилися: Ленка була прекрасною людиною і доброю співмешканкою. Незабаром Оленка вийшла заміж і з’їхала від мене. Вона покликала до мене жити свою подругу. Я її знала, як Ленкіну подругу, але не знала, як співмешканку. І тут почалися перші сkандали, зрештою, проживши з цією подружкою три місяці, я не витримала і з’їхала від неї. Третя моя співмешканка – теж дівчина; ми з нею, звичайно, не дружимо, але не сkандалимо. Думаю, це найголовніше.
Ми не сва римося, живемо тихо-мирно вже півроку. Ми не подруги, та й не вороги. Мама моя не втихомирюється навіть на відстані. Дзвонить мені часто, іноді встигає скандалити зі мною. Вона каже: «Повертайся додому. У тебе що rрошей багато?». Грошей може і небагато, але я винаймаю квартиру і ще nлачу за іnотеку. Моя зарnлатня мені дозволяє, скоро я заїду до своєї новобудови. Пла тити за неї приблизно мені ще п’ять років. Це з урахуванням, якщо не поміняю роботу. Життя налагоджується, мені подобається жити окремо від матері, то буде простіше для нас двох. Думаю, так тільки так зберігатимуться теплі стосунки між дочкою та мамою.