Того дня у нас із чоловіком був вихідний. Надворі стояла чудова погода. І ми вирішили прогулятися у парку з нашим сином. А парк знаходився поряд із будинком свекрухи, тому чоловік запропонував провідати її. Коли ми прийшли до неї, вона нам з порога одразу сказала, що не готова приймати гостей. У неї зовсім немає гостинців, тому доведеться лише пити чай і їсти бутерброди з олією. Мій чоловік попросив мати не ту рбуватися і сказав, що ми прийшли її відвідати і трохи побути з нею. І тільки тоді свекруха запросила нас усередину, поцілувала онука і почала гратися з ним.
Насправді ми рідко спілкуємось із нею. Ми із чоловіком дуже багато працюємо. І нам ніколи по гостях ходити. Та й моя свекруха приїжджає до нас дуже рідко. Хоча кілька років тому була абсолютно протилежна картина. Ми тоді жили близько до неї, і вона майже щодня приходила до нас. Але то були незвичайні візити. Вона заявлялася для nеревірок. Пере віряла якась я господиня. Їй завжди все не подобалося, що і як я ро била. Звітувала мене за кожну дрібницю, яку, на її думку, я робила не так. Не так гладила, не так прала, не так готувала.
І коли це стало нестерnним, я поговорила про це із чоловіком, пояснила ситуацію. І він обговорив це з матір’ю. Після цього вона припинила до нас ходити, хоч цього в неї ніхто не просив. Десь рік вона лише дзвонила, але після народження онука візити відновилися. І ми знову повернулися на початок. На мене знову лився шквал за судження та kритики. У двох словах вона була недостатньо тим, як я виховую і доглядаю за сином, як годую його, купаю, одягаю… Цього разу мене врятувало заміжжя сестри чоловіка.
Свекруха перестала приходити до нас, переїхала до іншого району. Віддала свою велику квартиру доньці, а сама перебралася до маленької квартири зятя. Того дня наше рішення піти в гості було сnонтанним, тому ми попередили її про наш прихід не надто заздалегідь. Тепер сидимо уплітаємо бутерброди з олією та п’ємо чай. Раптом Микита сказав, що йому треба кудись піти. І прийшов з повними пакетами продуктів та всяких смакот. – Сина, навіщо? Стільки я все одно не з’їм. Я взяла пакети та пішла на кухню.
Розклала частину гостинців красиво по тарілках, а решту хотіла прибрати у холодильник. І, відкривши холодильник, побачила, що там повно їжі. Раптом прийшла свекруха і застигла на місці, побачивши цю картину. Потім зайшов чоловік, який теж побачив усе це. І одразу попросив пояснити матір, що відбувається. — Я просто дочку з чоловіком чекаю на гостину. Вони мене ще три дні тому попередили про свій візит, і я встигла приготуватися до їхнього приходу. А ви прийшли, не попередивши! І що я мала робити? Ви з’їли б усе, а їм довелося б їсти хліб з маслом?