Ми з Назаром живемо у щасливому шлюбі вже 7 років. В нас двоє дітей. Ми у чудових стосунках і дуже любимо один одного. Але зі свекрухою відносини не склалися з першої ж зустрічі. Ми із чоловіком завжди хотіли дітей. І так сталося, що одружилися тільки тоді, коли я вже була на сьомому місяці. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене невтішно. Сказала, що її сина просто прив’язала до себе дитиною. Я вирішила тоді не ображатися на її слова і порозумітися. Після весілля я стала жити з чоловіком та свекрухою. Грошей тоді нам не вистачало на власне житло. А свекруха мала трикімнатну квартиру.
Я тоді ще не закінчила університету, а чоловік отримував дуже маленьку зарплату. Свекруха просто змирилася, що її син обрав мене. Але все одно вона не пропускала можливості мене якось зачепити. Казала, що погано готую, нічого не вмію і погано виглядаю. На кожному сімейному святі свекруха розповідала історію, як виходила заміж “глибоко” ваrітною. Натякала, що якби не дитина, Назар би давно мене покинув. Я кілька разів намагалася з нею поговорити і все пояснити, але вона перетворювала все на жарт. Назар постійно проводив час на роботі і не хотів нічого чути про наші скандали.
Вважав, що я перебільшую, і запевняв, що обов’язково подружуся з його мамою. Потім пішов із життя мій дідусь. У спадок мені дістався приватний будинок у передмісті. Ми туди переїхали. Хоча на той момент я вже була вагітна другою дитиною і мені було важко, але я була щаслива. Однак Назар вирішив, що мені потрібна допомога. Він хотів, щоб його мати переїхала до нас. Говорив, що їй самотньо, а так вона могла б мені допомогти по дому та з дітьми. Я тоді сказала чоловікові, що це погана ідея. Чоловік досі ображається, називає мене егоїсткою. Але я вважаю, що все роблю правильно.