Мати виставила мою сі м’ю за двері нашої квартири. Нам допомогли друзі чоловіка, а мама вимагала поваги, просто тому що вона мати.

Мої батьки мали квартиру, в якій ніхто не жив. Вона дісталася батькові по службі. Коли моя сестра виходила заміж, батько хотів подарувати їй квартиру, але вона з чоловіком переїхали в інше місто. А я тоді тільки-но почала жити з моїм майбутнім чоловіком. Жили у гарній, затишній квартирці. Ми її знімали, але нас все влаштовувало, втім іншого варіанта у нас так і не було. Мама пішла у бізнес. Вона здавала квартиру. Квартира була трикімнатною, у кожній кімнаті жила одна родина. Квартира і раніше була руїною, а після цього стала зовсім непридатною для життя. Ми чекали на дитину. Дізнавшись, що скоро стануть бабусею та дідусем, батьки вирішили подарувати квартиру нам. Я, природно, зраділа, хоч батьки і попередили, що доведеться відремонтувати квартиру, перш ніж заселятися.

«Зате своє житло буде.» — Подумали ми з чоловіком і поїхали подивитися, з чим ми маємо справу. Повірте, такого свинарника я у житті не бачила. Ми зібрали всі свої заощадження, вийшло 1.7 млн. та взялися за ремонт. На бригаду грошей не вистачило, тож ми все зробили самі з чоловіком. Чоловік намагався вберегти мене від цих турбот, але я не хотіла залишити його одного перед цими турботами. З 6-місячним пузом я клеїла шпалери, відмивала паркет, їздила з чоловіком шукати відповідні матеріали. Ремонт затягнувся довго. Коли ми вже 100% доробили все, синові було рік. Залишалося тільки повісити штори та купити нову постільну білизну для нового будинку, але руки до цього не доходили. Очевидно, на це були причини.

Документи ми не переоформлювали. У цей період з життя пішов мій татко. Я була дочкою тата і дуже важко перенесла це. Після того, як його не стало, мама стала повноцінним власником квартири. І не минуло й місяця, як вона поставила переді мною ультиматум: мама збиралася продати квартиру, щоб було на що жити після батька, так що я мала платити за купівлю квартири, інакше вона збиралася виставити нас за двері. Ми посварилися. Я залишилася з дитиною на вулиці. Шукати будинок – справа не миттєва. Чоловік абияк витягнув нас із цієї ситуації. Нам допомогли його зв’язки. Чужі люди мені не залишили нас на вулиці, а власна мати… А після цього вона ще й дзвонила і вимагала ставитись до неї як раніше, адже вона моя мати.