Коли тато сказав, що в нього до нас серйозна розмова, ми з нареченим зрозуміли, що щось сталося. Але такого точно не очікували.

Копировать

Після школи я з першого разу вступила без nроблем до столичного вишу та поїхала з рідного села. Навчалася я добре. Під час практики у лі карні я познайомилася з одним чудовим хлопцем. Його звали Юрою. Він лежав у трав матологічному відділенні з переломом ноги. Я якось одразу до нього всією душею прикипіла. Він здавався дуже рідним. Спочатку я його часто відвідувала, ми про все розмовляли. Він розповів мені свою історію. Хлопець був вихідцем із дитячого будинку, мати рано втратив, а батька ніколи не знав. Почувався він у цьому світі дуже самотньо. Ми продовжили спілкування і поза лі карняними стінами. Почали потім зустрічатися.

На одне побачення Юрко прийшов із кільцем і зробив мені пропозицію. Наступного тижня ми поїхали до моїх батьків до села, щоб перед весіллям познайомитись. Я бачила, що Юрій дуже переживає, всіляко намагалася його заспокоїти. Він боявся, що мої батьки його не приймуть через те, що він сирота. Однак моя мати нас прийняла дуже душевно, одразу обняла Юру. Батько стояв насторожено, він до всіх моїх кавалерів так ставиться, ставив багато запитань. Але Юрко не розгубився, на все відповів. Тато теж Юру схвалив, запросив на рибалку з ним сходити. Наступного ранку я знайшла маму на кухні, вона сиділа і виглядала дуже засмученою. Тато теж виглядав дуже похмурим. Він покликав мене та нареченого, посадив за стіл. -Вибачте діти, але ви не можете одружитися.

Ми з Юрою здивовано переглянулись. -Чому? -Юра мій син. Я познайомився з Наталкою ще до знайомства з твоєю мамою. Вона заваrітніла. Ми один одного не любили, але від дитини я не відмовлявся, доnомагав у всьому. Але потім Наталка написала мені короткий лист, там говорилося, що вона переїхала і хоче почати життя з чистого аркуша. Я не став її шукати, хоч постійно думав про сина. Вчора, коли Юрко під час риболовлі розповів про свою матір, я зрозумів, що він мій син. Вибачте мене. Я навіть не підозрював, що Наталки не стало. Ми були шоковані. Юрко на батька не тримав зла. Вони обійнялися. Він був радий знайти рідню. Пізніше я зрозуміла, що відчувала до нього радше споріднені почуття, ніж любовні. Зараз у нас свої сім’я, але ми чудово спілкуємось.

Leave a Comment