Настя під’їхала і стала недалеко від його машuнu. — Що в моїй голові за цей час крутuлося, — каже вона, — краще не згадувати. Сиджу в засідці, на голові хyстка, на очах окуляри темні. З-під окулярів cльозu kотяться

— Жити довелося в перший рік у його мами, — розповідає Настя, — ми з Сергієм через 7 місяців після весілля купили однушку. Навпіл, недорого, але вона вся така убита була, так що ремонт робився довго, добре, що тато мій допомагав. Машини та у Насті, і у її чоловіка були. Чи не нові, але на ходу.

Продавати їх заради того, щоб купити квартиру побільше або новіше, подружжя не бачили сенсу: багато за них не виручити, а колеса сильно полегшували життя.- Спільної мови ми зі свекрухою Риммою Павлівною так і не знайшли, — визнає Настя, — мені все здавалося, що вона хоче чоловіка від мене відірвати, а вона в мені бачила загарбніцю, що прийшла на її територію в спробі відібрати найцінніше — синочку ненаглядному .- Давай у моїх батьків поки поживемо, — запропонувала Настя чоловікові після весілля, — у них двушка, брат мій давно самостійно живе.

— У примаки не піду, — категорично заявив чоловік, — у тебе і мама, і тато, а у мене тільки мама, і я чоловік. Вже краще квартиру орендувати вже. Настя подумала, порахувала: на квартиру не вистачає зовсім трохи — трохи, та потім ремонт робити, та меблями треба обзаводитися, ні, орендувати — не варіант. Спробуємо пожити зі свекрухою.- Синку, — кликала увечері Римма Павлівна Сергія, — вийди на хвилинку, мені тебе щось сказати треба.

— Синку, — зверталася мама до сина в вихідний, коли Настя з чоловіком збиралися їхати до друзів, — відвези мене до тітки Ніні. А Настюша нехай поки одна їде, машин же у вас дві. — І все таким розчулено-тихим голосом, — каже Настя, — я зубами скриплю, а причепитися ні до чого: мама ж, вона ж виключно ввічлива і коректна. Так що до кінця нашого спільного проживання я маму чоловіка тихо ненавиділа.

Після того, як чоловік і жінка стали жити окремо, Настя нервувати не перестала: то свекруха прийде вчасно, то принесе їжу, немов вона, Настя, чоловіка свого зовсім не годує, то забере сорочки чоловіка, щоб гудзики пришити.

— А я не безрука, — вимовляла чоловікові Настя, — у мене просто часу немає. Та й ти сам міг пришити ці чортові гудзики. Так ні ж, твоїй мамі треба обов’язково зробити вигляд, що я погана дружина і господиня. А її бідний синочок ходить недоглянутий.Коротше кажучи, Римма Павлівна поступово в будинку молодих і зовсім перестала бувати.- До мами зібрався, — всякий раз єхидно питала Настя чоловіка, коли він збирався у вихідний день відвідати маму.

— Я на третьому місяці була, — згадує Настя, — коли чоловік в черговий вихідний сказав, що домовився з друзями поїхати за місто на риболовлю. Компанія там чисто чоловіча, так що я відпускала чоловіка легко. Рибу привозив, чистив і смажив сам. Тільки на наступні вихідні чоловік теж на риболовлю зібрався.

— Він поїхав, а я в торговий центр вирішила з’їздити, — розповідає Настя, — і тут — бац, друг чоловіка, той самий, з яким він рибалить в даний момент. Йде мужик, з дружиною і маленькою донькою, по магазинам прогулюється. У мене в очах потемніло: дружина вагітна, а чоловік наліво?Настя ледве-ледве стрималася, щоб не влаштувати Сергію істерику. Весь тиждень терпіла, списуючи своє напружене мовчання і червоні очі на самопочуття.

— Я з Вадиком на риболовлю хочу, — попередив чоловік в суботу ввечері, — встану рано, на світанку половимо, до обіду повернуся.- Всю ніч я не спала, — каже Настя, — чоловік за двері і я бігом одягатися, стрибнула в машину. Природно я не побачила в який бік він поїхав. Відразу дотумкать і пошукати телефон чоловіка через додаток я не здогадалася, тільки потім до мене дійшло. Чоловік був дійсно за містом, тільки не у водойми, а в лісі.Настя під’їхала і стала недалеко від його машини.