В одній популярній соцмережі я познайомилася з Андрієм. На його сторінці не було його фото, а я посоромилася попросити. Ми почали листуватися, потім листування перетворилися в дзвінки, і ось, ми вирішили, що пора б нам вже зустрітися. Ми вибрали місце і час. Андрій сказав, що він прийде в чорному піджаку, білій футболці, джинсах і в білих кросівках. А я йому відповіла, що буду в бузковому платті і з сумочкою того ж кольору. На тому ми і домовилися. Я чекала цю зустріч, просто рахуючи секунди.
Я розуміла, що закохана в нього і налаштовувала себе на хороше, намагаючись проганяти поrані думки. У день зустрічі я так боялася запізнитися, що в кафе прийшла на 30 хвилин раніше. Але я не збиралася йти. Сіла біля вікна і замовила собі каву. Поки я насолоджувалася своїм напоєм я побачила чоловіка точно в такому образі, який описав Андрій. Я помітила, що перед ним стояли 2 порції їжі і напоїв. Раптом до нього приєдналася дівчина. Напевно, вона була у вбиральні. Тут чоловік дістає телефон, починає щось друкувати, потім кладе на стіл. Саме в цю секунду мені приходить повідомлення від Андрія зі словами:
«Почекай мене біля входу, будь ласка». Я не хотіла більше прини жуватися. Значить, він призначив зустрічі відразу двом дівчатам в один день, та ще й без перерви між зустрічами… Я вийшла з кафе і хотіла втекти в сльозах, але тут хтось схопив мене за руку. Я обернулася і побачила справжнього Андрія перед собою. Він був привабливішим за того, що сидів у кафе. — І чим я тобі не сподобався? Ти хочеш піти? — запитав він. З тієї зустрічі минув рік. На початку червня-наше весілля. А я щодня прокидаюся з думками, як же нам обом пощастило, що Андрій так вчасно встиг мене зупинити.