Мене звуть Тетяна, у мене є син Сашко. Коли настав час відводити дитину в садок, то я робила це поступово, як і багато мами. Спочатку віддавала дитину на кілька годин, потім до обіду. Так часто доводилося бігати з дому в садок. Я помітила, що зі мною в ті ж години приходить одна дівчина, віддає свою доньку. Ми потоваришували, виявляється — у нас багато спільного. Її теж звали Тетяна, а її доньку – Саша. Так ми стали віддавати дітей у садок разом, а потім гуляли у парку або сиділи у кафе. Ми з Танею стали найкращими подружками. Наші діти дружили, все було гаразд. Тільки після закінчення садка наші шляхи розійшлися. Таня відводила свою доньку до школи біля їхнього будинку, а я свого сина – до нашої найближчої.
Ми ще зустрічалися пару разів, але потім через школу та мою нову роботу наше спілкування зійшло нанівець. Було шкода втрачати таку подругу, але часу реально не вистачало. І ось мій син Сашко вже закінчив університет, став працювати у добрій компанії. Я почала замислюватися про те, що йому потрібна сім’я. І так співпало, що Сашко вирішив познайомити мене зі своєю дівчиною. Дивно було те, що він вирішив одразу познайомити мене ще й із мамою дівчини. Сказав, що це буде приємний сюрприз. Як виявилося, дівчиною мого сина була та сама Саша з дитячого садка. Так я зустрілася зі своєю старою подругою Танею. Це був найкращий вечір за останні роки. Ми були такі раді, що наші діти знайшли один одного, а ми з Танею станемо родичами.