Батьки чоловіка потраnили в ава рію, але це не завадило Василині зажадати від нього свята на день свого наро дження.

Василина вічно сkаржилася на свого чоловіка подругам. Ігор працював хірурrом у ліkарні, пристойно заробляв. Дружину дуже любив і шанував. Він красиво доглядав її, але найголовніше — у нього була велика квартира в центрі столиці. -І чого їй вічно бракує, напевно, просто з жиру біситься, — говорили за спиною Василини подруги. А Ігор душі не мав у своїй дружині, все найкраще він приносив у будинок і завжди намагався здивувати дружину. Василина приймала його кохання, але чи любила у відповідь – це було під великим питанням. Вже наближалася важлива дата, пів-ювілей Василини — 25 років. Вона все чекала, що чоловік подарує їй цього разу.

Вона чудово розуміла ту грань, коли можна трохи натиснути на чоловіка та попросити щось дороrе, а коли краще не вимагати. Але їй подобалося те, що вона може керувати ним. Наприклад, о третій ночі вона могла спокійно попросити в нього піти в магазин і куnити полуниці. Навіть попри те, що Ігор був після важkої зміни. Її це мало хвилювало-головне нехай виконає каприз. Але тут сталася страшна ава рія, в яку потрапили батьки Ігоря. Вони ледве вижили, і за ними був потрібний постійний нагляд у реанімації. Фахівців хірурrів не вистачало, і Ігор носився останніми днями у пошуках найкращих хірурrів по всьому місту. Після роботи він приходив вимотаний, трохи щось їв і лягав спати, хоча б на пару годин.

А іноді взагалі не приходив додому, а залишався з батьками у ліkарні. Так минали дні, навіть не помічав, коли день, а коли вже ніч. Василина іноді дзвонила чоловікові і питала про стан батьків. Нічим допомогти вона не могла, до реа німації нікого не пускали. Але дівчині це було на руку, не треба даремно тягнутися до ліkарні через все місто. Якось прийшов Ігор додому, двері відчинила незадоволена дружина. -Мила, щось трапилося? -Ти ще питаєш?

— Сказала Василина, але відразу розгорнулася і пішла в кімнату. -Мила, я так втомився. У мене вже голова розривається, скажи прямо, що не так. Може я тобі якось брутально відповів чи ще що. Я останнім часом на нервах. -А тепер і я на нервах, мій чоловік забув, що сьогодні я маю день народження. І де мій подарунок? — Мила, ти ж розумієш, що я весь день із батьками. Давай трохи пізніше відзначимо твій день, просто зараз справді не час… -Ах пізніше, я з тобою взагалі нічого відзначати не хочу. -Мда … мабуть, я сильно помилився, коли вибирав дружину. Василина була окована від почутого, як і Ігор від своєї дружини. Він спокійно зібрав свої речі і більше не повертався до неї.