На весілля молодим ми подарували квартиру, а на подаровані ро дичами rроші думали, що вони там ремонт зроблять, але те, що зять зробив з rрошима, просто вразило нас.

У мого чоловіка прибутковий бізнес. Ми досить благополучна сім’я, живемо ні в чому не потребуючи. У нас з чоловіком тільки одна дочка Світлана. Зрозуміло, ми робимо все для неї, хочемо, щоб вона була щаслива. Рік тому вона познайомилася з Артемом. Погуляли півроку і вирішили одружитися. Артем з неповної сім’ї, у нього тільки мама і сестра. Ми вибір дочки зрозуміли, вирішили не втручатися в її особисте життя. Заради Свєти ми пишне весілля організували, знали, що у молодят грошей немає і на допомога з боку родини нареченого теж не розраховували. У нього молодша сестра ще в університеті навчається, мати насилу навчання оплачує.

Втім, більшість гостей були з нашого боку. На весіллі ми доньці квартиру подарували. Нам дісталася вона у спадок від бабусі. Знаходиться в хорошому сучасному районі. Квартира сама по собі гарна, простора, трикімнатна, але там багато років жили квартиранти, ремонт старий, варто було б оновити. На весіллі наші родичі подарували молодятам досить велику суму грошей. Ми за весілля грошей не вимагали, спеціально залишили цю суму дочці з чоловіком, думали, що вони підуть на ремонт. Не можуть же вони народжувати дітей в квартирі з обшарпаними шпалерами.

Але вони взяли і купили машину зятю! Я не сперечаюся, машина річ корисна, але не першої необхідності. Виходить, що ми зятю її купили. Потім, коли я у них гостювала, я висловила думку, що гроші було б логічніше витратити на ремонт в квартирі. А зять мені каже: «От коли я буду тут прописаний, тоді ми і будемо вкладати в будинок наші гроші. Ми ж сім’я, квартира подарована нашій родині». Ми в той день з ним посварилися. Так, все правильно, тільки ми про доньку дбали, ідіот. Я ось думаю, а слабо самому йому свою сім’ю квартирою забезпечити? Світлана мовчить, не втручається. У мене в душі сумніви оселилися. А чи потрібно взагалі допомагати дорослим дітям?