Близько року тому мій син порадував мене новиною про те, що він хоче одружитися. Це було якраз вчасно: цього року йому виповнилося тридцять років, але він усе ще неодружений. Моєму синові було за тридцять, а моїй невістці – двадцять один, вона щойно закінчила вуз і ще не почала працювати. Мій син попросив у мене дозволити йому та його дружині залишитися зі мною до весілля. Він уже давно винайняв власну квартиру, щоб не запрошувати подруг до будинку матері. Тепер йому треба було думати про придбання власного житла, накопичувати гроші, і чим швидше,
тим краще, щоби дітей на орендованій квартирі не народжувати. Я сказала «так», чому б і ні? Я жінка не шкідлива, не сприймаю невістку як непрохану гостю, думала, що ми якось уживемося, що проблем не буде. Ми зіграли весілля, молоді провели медовий місяць та переїхали до мене. Незабаром стало ясно, що моя невістка не може нічого робити у домі. Мене навіть здивувало, що дівчина її віку, із забезпеченої сім’ї, не може робити елементарні речі. Нічого страшного, якщо вона не вміє пекти пироги або в’язати рукавиці, але основні завдання, такі як збирання та приготування їжі
має ж вміти робити? І вона навіть яєчню не може приготувати. Вона миє посуд, ставить її в сушарку. Потім я встаю, щоб витерти посуд, а тут шматочок їжі, або жирна плівка. Увечері прийшов син, а дружина вчинила скандал, стала плакати і кричати, мовляв, я її чомусь ненавиджу. Я сама стала мити посуд. Син каже, що я розумніший і старший за свою невістку, тому мені потрібно порозумітися з нею і якось пристосуватися до ситуації. Ми з сином посварилися, він знайшов зі своєю дружиною орендовану квартиру і переїхав туди. Тепер не хоче спілкуватися зі мною.