Незнайома жовта куртка вже місяць висіла у передпокої, і я вирішив запитати у kоханої – чия ж вона. Правда виявилося nриголомшливою

Звідки взялася жовта куртка? Вже місяць висить у передпокої. Моя? Не пригадую, щоб у мене така була. Моя дівчина, яка живе зі мною, стверджує, що це моя куртка. «Знайшла на антресолях» — стверджувала вона. Взагалі-то я людина розсіяна. Можу, наприклад, забути номер автобуса, яким багато років їжджу на роботу. А тут жовта куртка. І якби тільки куртка. Вже півроку в мене звідкись з’являються нові, точніше забуті речі. Я не можу згадати, коли їх купував. Я певен, що таких речей у мене не було.

А подруга все твердить своє – знайшла на антресолях. Мене почали турбувати провали в пам’яті. До лікаря піти, чи що? І ще мить. І до цієї куртки в мене були забуті речі. Але чому я зациклився саме на ній? Розмір мій. Але я не ношу жовте. Проблема «звідки з’явилася куртка?» мучила мене вже тиждень. Несподівано отримав відповідь. До мене прийшов мій товариш. У яскраво-червоній куртці. Він взагалі любитель яскравих квітів, що кричать. Зняв свою куртку, поліз повісити її в передпокої і побачив злощасну жовту куртку.

— Ось ти де, рідна! – зрадовано сказав він. – А я весь обшукався. Забув, що лишив її в тебе. Його слова змусили мене замислитися. Ніколи на ньому не бачив цієї куртки. Товариш приходив до мене кілька місяців тому. Але ж жовтої куртки на ньому не було. Отже, він приходив, коли мене не було вдома. Тобто не до мене, а до моєї дівчини. Щоб перевірити свій здогад, я показав йому ще кілька «знайнят». — Ти мої речі крадеш? — пожартував він. Пізніше я прямо запитав у своєї дівчини: — Ти з ним спиш? — Так. – спокійно відповіла вона і пішла збирати свої речі. Я дурень, який раніше не звертав на незнайомі речі. Завдяки жовтій куртці бу ло викрито зраду.