Коли син вирішив одружитися на бідній Алісі, я була проти. Але тоді я не знала які сюрпризи приготувала для нас доля

Нещодавно в селі було вінчання. Наречені думали, проживуть баrате життя, але помилилися. Історія була така: Вася багато років чекав згоди від Олени, думав, що відвезе її в столицю, поживуть — і все у них буде, як він мріяв. А Олену він побачив випадково, біля міської бібліотеки, запропонував довести до села. І усвідомив, наскільки важко вона живе. Ленка-струнка, як з картинки, робить всі справи по городу і побуті зі своєю сім’єю. І став порівнювати її зі своїм життям: він холостяк, майже 40 років. Заробляє багато, є машина, власна справа — і величезна квартира. І вирішив Вася взятися за особисті стосунки і подумав про одруження.

Він з нуля відремонтував хатину, яка перейшла йому від предків: стояла хатина біля річки, містечко спокійне, в зелені все. І, зустрівши Олену, зрозумів, що вона люб’язна, сором’язлива, добра, не така, як інші баrатенькі дами. Їй не вірилося, що це наяву: Вася пропонував сезонні розваги, прогулянки по Європі, відпустку влаштував на Балі. Їх маленька сім’я в перші місяці жила казково і спокійно: може, від того, що було ніяково двом. І ось настав день вінчання. Якось раз Васі треба було виїхати у справах. А Олені стало nогано від думок, що вона одна в будинку, адже подружок не завела ще.

Тому запросила батька і матір погостювати. Гості ходили по квартирі, заходячи в кожну кімнату, милуючись багатством, станом і красою цього місця. Все тут здавалося чужим не тільки батькам, а й Олені теж. Вона скучила за своїм будинком, городом, звірятками, рослинами, подружками. Думала про свою корівку-Людмилу, яка повинна була ось-ось наро дити. Від думок, що Вася може їй змінити, проводити час з іншими жінками, Олені ставало nогано. І зважилася їхати назад: зібрала все, що принесла тоді з собою — і поїхала. Кілька днів по тому Вася приїхав за нею, але Олені не за чим було повертатися з ним. Село-все, що є у неї, і нехай цього не зрозуміють інші; Вася в їх числі.